11 серія знову нагадала момент з "Евріка 7". Там теж хлопця (Moondoggie), тільки з потрібною освітою, але без досвіду призначил кимось важливим для команди корабля (можливо навіть капітоном) на деякий час=/ Одне й те саме... Тут Yunbo, матір сімейства вперше посадили за штурвал поштового корабля, без як такого досвіду, якщо він загалом був=/ Аргументація була в тому, що індіанець Ahm буде їй по ходу все пояснювати... Доречі індіанці, їх архітектура займали не останнє місце в цій історії і по бажанню, цю тему можна було краще розвити (хоча куди там, коли чисто випадково про це при останній перевірці згадав "фейспалм"). Штурм "Теночтітлана," ага=/

Також якщо чесно, то від дітей (трохи?) вже прям блювати тягне, чого варті були 4-5 перших серій в "Кібервиток Dennou Coil", які ледве подивився (4 точно), далі куди краще пішло. Єдине радує, що діти тут і там, сприймаються нормально.

Тих кого показували часто, чистими мучениками, позитивними персонажами чи цілими фракціями в деяких інших зазначених творах, тут все (?), трохи перевернули з ніг на голову і показали їх не дуже здоровими фанатиками. Нехай і не назвав би їх сильно негативними.

Імператор Хірокен, а не Намуліс/Namulis та з вайбом God Emperor з Ваха 40000.

Ishuu Benikawa, як і клон Місато, Тальхо Юкі теж зріже волосся, другий персонаж за історію після точно непоганої жгг Haru Nishimura.

Мати чгг ара ара і можливо таких більше було, але для цього потрібні саби.

Чимало персонажів не розкрили і без розвитку до кінця, а після злили. Якого?

- Романтика, можливо навіть доросла, нехай тут чергові діти, школота, але добре показали в деяких персонажах егоізм, за яким вони більше нічого не бачать. Haru Nishimura своєю нав'язливою ідеєю не помічала проблеми сестри (Midori Nishimura), яка нагадувала Наналі з частково схожими траблами. Тут сестра звинувачувала себе за все погане, що сталося зі їх сім'єю, матірю. Тобто конфлікт трохи інакше був показаний.

З іншого боку, для дорослого відношення (?) забагато ниття, шмарклів, істерик, супепечливих дій, мотивацій і страждаючих лиходіїв, які для порятунку, хоча б якогось виправдання своїх дій нічого не роблять, а глядач чи персонажі історії їх повинні пожаліти, бо автори намагаються тиснути на сльозу і викликати розуміння... Клас. Ох ці японці=/ Також через неоднозначні дії персонажів є наслідки за які можлива розплата. Хотя так, деякі моменти важко не зрозуміти, інші робили задля банальної гри на емоціях чи просто дратують і все ж, не сказав би, що це було серйозною проблемою, але інколи кидалось в очі.

- Сюжет норм і поступово йшов таким макаром до драматичного фіналу. Щоправда друга частина була нудніша за першу, затягнутіша. Місцями динаміка не дуже і цікавість, особливо в тому сенсі, що відповідей майже не було, а дещо додумувати вже мені зась. Також, так як багато асоціацій з іншими творами можна було зіставити і через це отримати деякі відповіді або навіть цього, через банальні аспекти не робити.

Окремо хочеться відмітити хоча б одну серію, як тут автори +/- часто робили:

10 серії про минуле, майбутнє, час, дорослих, дітей, дорослішання і т.д. Тобто, чимало серій небезсенсові.

"- Ти можеш знати щось як факт, але все змінюється коли ти бачиш це на власні очі.

- Ти не зможеш знайти себе, якщо тікаєш від реальності. Це моя нова філософія життя"

І тут багато такого, таких випадів чи "філософії" (яка з часом, +/- очікувано переросте в релігійну складову). Але звісно, такого вистачає в різних творах. Радує, що тут трохи інакша структура, наративи, настрій, показують під іншим кутом тощо. І на завершення, підсумовуючи сказане в серії, під кінець одна з жгг обрізала собі волосся, тобто обрала для себе новий шлях, ага. Аналогічно, в кінці було вже показано, важливість який шлях вибере чгг. Насправді куди більше і докладно варто було написати, але й цього вистачить.

Тут, ще хочеться відзначити 16 серію, висловлювання про лінію фронту нагадали аніме "Вона — довершена зброя Saishuu Heiki Kanojo", а після було "прикольне" кліше про відкриті двері ака "Домекано Domestic na Kanojo." Тобто розумний персонаж зробив все, щоб дехто почув важливу інформацію з його вуст і зробив на цьому висновки... Треба ж якось рухати сюжет, вірно?

- Теми банальні і типові для японців, але чимала частина з них буде завжди актуальною. Скільки вже раз, писав приблизно таким чином: "На мій погляд, люди гірші/небезпечніші за антропоморфів" і в продовженні, що таке бути людиною та інше бла бла бла, якого багато було і буде, поки буде. Присутні й сімейні цінності, як і в "Евріка 7." Війну показали без рожевих поні, без райдужних шмарклів і з жорстокими експериментами, які повинні були врятувати світ, ага. Хоча, звісно прогрес, розвиток ніколи просто так нікому не давався.

Не раз проганялася тема ненависті, причому як сила (хлопець через це не став каменем і кінець його показовий. Визнав за собою, що він нікчема і зробив суїцид. Прикольно злили, після такої кількості емоцій, не стали його в подальшому розвивати), сенс життя, але була і інша сторона. Потурання своєї ненависті не зробить тебе щасливою, десь з 19 хвилини 25 серії. Ну і звісно на додачу цінність життя, людяність, інколи автори перекидували персонажів з однієї позиції де вони ненавиділи інших за якоюсь ознакою, причиною, а потім ставили їх на місце тих, кого ненавиділи. Після чого Furuichi Teraoka і сказав в голос про що думав, до чого прагнув, який був в середині. "Акіру" на цьому моменті згадав і конфлікт головних героїв, правда тут він мав інші фарби, передісторію тощо.

- Діалогова складова слухається і загалом у справі, щось під собою несе. Причому зустрічалася така якість, що важко їх слухати, дивитися в прискоренні. Хоча на жаль, (далеко?) не всі діалоги тут такі. Трохи цитат, які під собою, можливо щось мають:

1) "- Вони втратили свої домівки та минуле.

"- У всіх є своя сумна історія. Але тепер, коли вони продали свої душі, вони просто лайно яке дрейфує в небі"

2) "Чим більше часу проходе, тим важче вибачатися"

3) "Нездатність цінувати життя інших, знецінює власне"

Ось така банальщина, яка мала продовження. Багато такого було в 8 серії. Уроборос. Символічно і тут вистачає тих моментів, над якими можна постраждати спгс, але не хочу, не буду. Відмічаю тільки те, що казали прямим текстом.

4) "Справжній чоловік швидше сам здохне, чим дозводить померти жінці"

5) "Камера зберігає лише зоображення минулого"

6) "Навіть живі позаздрять мертвим"

7) "Світ несправедливий і одна смерть не може його змінити"

8) "Нічого не приховуй від батьків, окрім першого кохання"

9) "Той, хто не знає чого хоче, ніколи цього не отримає"

10) "І так постійно. Ти когось рятуєш, а потім втрачаєш і тільки ти розумієш наскільки він був тобі дорогий"

Кумедно, як після, шкет, Yango з'явився - Nakiami хотіла вдарити його по обличчу через переживання, аналогічно тому як їй через такі самі причини била капітошка почтового судна, Ishuu Benikawa. Доречі, Nakiami сама про це скаже тому шкету і трохи переосмислить, зрозуміє себе, свою поведінку, якою вона тоді була і якою є зараз. Буде ще прода.

11) "Доброта врятує цей світ"

12) "Почуття неможливо передати словами. Є речі які неможливо виразити"

І в продовженні, вже від обличчя чгг ситуація антипод, він залишив лист з "Дякую!" І так автори часто "грались."

13) "Так дивно знайомитися з людиною під час прощання"

14) "Ми молимося тоді, коли нам тяжко"

15) "Усі діти повинні покинути батьківське гніздо"

16) "Селекція стада. Вбивати людей, щоб достигнути миру"

17) "Година це ніщо на фоні 1000 років, але мені вона здалася вічністю" в відповідний момент....

Цей випад насправді був глибше чим можна було вважати.

18) "Життя, не існує без сметрі"

- Відсилання чи що взяли з інших творів. Просто дещо хочу залишити, а так воно чи ні, хто знає?=/

Під кінець 12 серії буде можливе відсилання на Ніколо Макіавеллі.

Моменти з польотами дуже нагадували твори Студії Гіблі. Приклад 19 серія десь з 15 хвилини.

За кого ти мене маєш "Гуррен Лаганн." Яйце з "Берсерку", а там поруч ходе і картина Мамору Ошії "Яйце Янгола Tenshi no Tamago", тим паче тут теж присутній чималий акцент на релігію.

Багато схожого з тим, що було в Навсікаї та трохи "Принцесі Мононоке" (цундерку Сан об'єднали з м'якою Навсікаєю) та в фіналі. Акценти правда інші.

З "Клеймором" теж вистачає асоціацій, як перетворюються на монстрів, тут на камінь чи на щось ще.

Останні серії, приколи з масками та особистостями теж багато нагадали. Від "Ergo Proxy" до "Темніше за Чорне Darker than Black: Kuro no Keiyakusha" і щось ще забув. Можливо мова про тайтли з амнезією, яка була в "Ерго Проксі" та "Гріхах Кяшана".

- Елементи біопанку і трансгуманізму відразу кинулися у вічі, зацікавили, заінтригували і в той же момент виникло питання, а чи потягнуть автори це та сам світ, чи розкриють вони це все. Тобто відразу виникли сумніви, бо не часто це все до ладу розкривається + не було експозиції, що є відвертим мінусом, але у цілому, можливо одна з цетральних тем цього твору - це люди які втягнуті у війну, живуть нею, вона стала буденністю і в тому дусі. Вона без кінця і краю, хто почав, чому, усім все одно окрім головного? Тут знову згадуються в такій тематиці "Небесні Тихоходи The Sky Crawlers" Мамору Ошії і "Гріхи Кяшана". Справа в тому, що М.Ошії схожі твори робив фільмами, а не затягнутими, неоднорідними, неоднозначними серіалами. Хоча мені "Гріхи Кяшана" відверто сподобалися, але купа претензій було приблизно, схожого плану, що і тут. Тим паче, тут багато чим явно перегрузили, а... а відповідей не дали майже ні на що (чого тільки озброєння варте, від легкого часів Першої Світовлї до мехів і т.д.). І ні. (Знову) спгс чи додумувати не буду, у авторів було достатьньо часу на розкриття.

Повітряні кораблі і не тільки - користуються духовною енергією для заправки, польотів тощо. Цікава задумка з цим "багряним камнем"?

- Фінал.

"- 1000 років. Час промайне непомітно.

- Коли людина залишає щось позаду, вона до цього завжди повертається"

Є дуже знайомі композиції, які вчергове дуже щось нагадують. Приклад 25 серія з 7 хвилини. Після доречі, буде дещо з діалоговою складовою, що можливо варто послухати. Причому Архітектор в "Dragon Age" хотів заразити усіх "Taint" (жінкам через цю отруту в тілі, було б дуже дуже дуже важко завагітніти, тобто і так далеко не всі вижили б, а після...), щоб якимсь чином розірвати цикл по пробудженню Архідемонів... Тут ця бабка хотіла людей перетворитити в КсамДів. Ну, тих хто б це пережив і не став каменем. Це все з 13 хвилини 25 серії. Там ще жгг, ще скаже: "Я хочу, щоб вони жили, навіть якщо вони не чисті душі. Я хочу жити з ними зараз. Будь ласка. Я не хочу знову бути самотньою, у мене залишилося лише майбутнє." Yango який нею опікувався знову щось схоже казав, але в той же час, він хотів щоб вона жила, чому саме вона мала "загинути", а усі ті хто з нього та його народу знущався - ні.

"- Немає листа, який неможливо доставити"

Це було до того, як "Шігофумі Shigofumi", і ще дещо з часом не стало мейнстрімом...

Ну і капітонша під кінець сказала (26 ONA), що почуття не передати словами... Тобто і вона типу, трохи змінила свою думку, змінилась?

Також тут стався таймскіп на 9 років, як часто це буває в схожих картинах. Починаючи (якщо не помиляюся з деякими аніму) від "Досягти Терри Terra e...", "Ганбастера Gunbuster" і "Лейн Serial Experiments Lain" до "Евріка 7", "Гріхів Кяшана", "Гуррен Лагган" з "Франксом" і т.д.

Після цього, через призму часу цікаво про себе Haru Nishimura казала, якою була і є на даний момент. Показали усіх, хто до чого дійшов, як живе. Душевно в сумному хепі енді? Деякі хороші персонажі загинули або з якихсь причин покинули дорогих людей одних, а деякий непотріб вижив... не роблячи нічого для спокути. Реалізм бл. Хоча було зрозуміло, що Акіюкі до життя повернуть. А ось з Nakiami, все ж автори тут витримали, бо були думки на невиправдано казковий фінал.

= Загалом +/- зайшло, але вчергове, на жаль (?) вже немає бажання страждати тим самим Спгс і конспірологією, тим паче багато з чого писалось по іншим тайтлам та немає усвідомлення, наскільки правий чи ні + 10 серій майже нічого не записував. Щоправда варто відзначити, другу половину 3 дні дивився, місцями було душно. Місцями йшло якось нерівномірно, ривками, часто змінювався настрій, акценти, персонажі робили/говорили то одне, то інше, була явна зім'ятість і місцями навіть сумбур, ось це особливо під кінець піде, бо кульмінація зі всіма витікаючими. Коротше, дивитись було важко.

Ps Вийшло так собі, хоча краще навряд чи вийшло б з різних зараз причин та писати по хорошому треба було вдівчі більше, але (+ місцями ламати голову мені теж не дуже зараз хо). І так, опенінги та ендінги рідко пропускав, але від саундтрека очікував трохи більшого.

Постер викликає деякі запитання.