• Романтика, можливо навіть доросла, нехай тут чергові діти, школота, але добре показали в деяких персонажах егоізм, за яким вони більше нічого не бачать. Haru Nishimura своєю нав'язливою ідеєю не помічала проблеми сестри (Midori Nishimura), яка нагадувала Наналі з частково схожими траблами. Тут сестра звинувачувала себе за все погане, що сталося зі їх сім'єю, матірю. Тобто конфлікт трохи інакше був показаний.

З іншого боку, для дорослого відношення (?) забагато ниття, шмарклів, істерик, супепечливих дій, мотивацій і страждаючих лиходіїв, які для порятунку, хоча б якогось виправдання своїх дій нічого не роблять, а глядач чи персонажі історії їх повинні пожаліти, бо автори намагаються тиснути на сльозу і викликати розуміння... Клас. Ох ці японці=/ Також через неоднозначні дії персонажів є наслідки за які можлива розплата. Хотя так, деякі моменти важко не зрозуміти, інші робили задля банальної гри на емоціях чи просто дратують і все ж, не сказав би, що це було серйозною проблемою, але інколи кидалось в очі.

• Сюжет норм і поступово йшов таким макаром до драматичного фіналу. Щоправда друга частина була нудніша за першу, затягнутіша. Місцями динаміка не дуже і цікавість, особливо в тому сенсі, що відповідей майже не було, а дещо додумувати вже мені зась. Також, так як багато асоціацій з іншими творами можна було зіставити і через це отримати деякі відповіді або навіть цього, через банальні аспекти не робити.