• Гумор тут теж на гідному рівні, що не часто буває. Також деякі жарти запам'ятовуються.

• Цікаво було в деталях споглядати розкриття, зміну персонажів та їх поведінки, вистачало різної взаємодії та хімії. Коротше на це вистачило часу і персонажі вийшли хорошими, вдалими. Кожен на своєму місці.

• Діалоги точно непогані і з фаном читалися.

"Головна річ у відносинах це взаємна вигода"

Добре що персонажі тут це розуміли і не заперечували.

"Неважливо, наскільки ти сильний у бою. Бувають моменти, в яких ти нічого не зможеш зробити."

"Будь ласка, не думай, що одна сміливість тобі допоможе. Якщо хочеш стати сильнішим, то маєш займатися до кривавого поту, доки не досягнеш своєї мети. Інших варіантів немає."

Тобто придатних випадів теж вистачає, але записувати їх не дуже хотілося.

• Через свою специфіку манги (yonkoma), треба було додумувати деякі банальні речі, коротше автор можливо спеціально так зробив, щоб не витрачати час на усіляку непотрібну, тривіальну фігню, воду, яка майже кожному буде зрозуміла без особливих пояснень.

• Мілфхантер Дзюн (його ідеал та першим коханням була мати Томо), в аніме після Місудзо більше за всіх сподобася. Тут він теж точно непоганий був, не ганчірка, не зяш як такий і на рівні з Томо та багатьма іншими. Просто двоє основних більше за усіх виділялися, Місудзу та Керол щось зовсім рушіями сюжету були. Не вдячна ця справа.

• Багато було тут елементів юрі, дуже. Усі їх спровокувала пацанка, сердцеїдка Томо:З

• Історія повторюється і автори це не ховали. Тут таке як сюжет йде в дві фази (частково), коротко показують, як все закрутилося у батьків і якщо так подивитися, то багато чого подібного і в їх дітей буде. Батьки Томо красномовний приклад, правда мати Керол не дала тій завагітніти у ранньому віці. А ось за Місудзу бігає такий же дурник як і її батько. Ця чарівна дівчина можливо народилася через якусь незручну ситуацію (Місудзу впала зі сходів та її врятував хлопець каторий за нею бігав, і...), а після побачення (цей хлопець його профукав)... Також важливо, що така чарівна донька вродилася в маман. Прям як Іорі та Шіорі в "Grand Blue". Усі брюнети.

• Класно Гундо вела перемовини. Так і треба. Також вона в ролі Попелюшки, не виглядала нещасною, а прагнула помсти тим, хто підписав її на цю роль. Лол

• Робота, пригода в кафе, одна з найкращіх на моїй пам'яті. В кінці господар уклав договір з Дияволом, двома... Дуетом дівчат, Інь і Янь:З Одна з них просто полюбляє гратися, а інша гроші та командувавти, маніпулювати.

• В манзі перемішана хронологія, тобто нелінійне оповідання. Неочікуванно.

Іноді ще змінювалася подача. Показують факт який здійснився, а потім типу підходи до нього. Щось типу флешфорварда...

• Назви глав в манзі окреме мистецтво, яке часто багато чого за собою несло. Іноді автори тут вказував саму суть, коли в самій ситуації не завжди це було зрозуміло.

• Дуже багато відсилань. Дуже. Навіть починати не буду.

• Єдиний помітний мінус - є тупі моменти різного формату. Цих моментів бути просто ніяк не могло бути. Ладно і писати про них не бубу, бо не принципово.

• Фінал... надто все швидко обірвалося. Нехай, загалом все і так зрозуміло з різних причин. Одна з них: історія в різних деталях повторювалася, тому можна прдивитися на підсумковий результат їх батьків, теж саме і з дітьми буде. І все ж, хотілося б більше конкретики. Ладно.

Думаю вистачить. Насправді й не думав так багато писати, а можна було і куди більше. Наприклад, ще більше про персонажів написати.