А ось про чгг хочеться щось ще написати ("Я поважаю жінок і старших. Така моя політика"), ніколи не подобався такий концепт, архетип/типаж + він ну дуже нагадує Брюса Вейна ("Темний лицар який рятує свою даму серця"). Все ж те, щр Бондіана та Бетмен не моя стихія, такий концепт мені не дуже зайшов (бісяче це кліше). Він не вбиває що згодом виливається у ще більші проблеми для нього, Дороті та всіх навколишніх та місту в цілому. Ну що за х...? І тут починаєш ще більше розуміти, що різниці між Джокером і Бетменом в якомусь сенсі майже немає. Другий своїм егоїзмом (і т.д.) завдає шкоди не менше, ніж лиходії міста... А про те, що він міллардер, тут взагалі нема чого говорити. Міг дати людям роботу, а так, багато хто в розпачі йде в банди, а він їх потім б'є в високотехнологічних костюмах (тощо) через своє его, травми, нарцисизм тощо. Доречі, в трилогії Нолана, в третьому фільмі ця тема прямим терстом підіймалася від обличчя Альфреда. Цікавий цей дворецький там був, просто бро.

- Діалоги.

Вони явно не прохідні. Вистачає того на що варто звернути увагу і вони слухаються. Є і цитати, які про щось (як і діалоги) кажуть:

1. "Якщо чогось немає зараз. Значить його ніколи і не існувало"

2. "Місто - сцена, а ми лише актори на цій сцені. Нам не кажуть який сценарій, але наказують як діяти"

Автори натякали і в першому, і другому моменті. Ні, говорили прямим текстом + Шекспіра тут згадав.

3. "Як і будь хто іншмй, я вмію брехати" - Дороті

4. "Хто живе у снах, нехай там і залишаються"

5. "Частенько вимикають світло... Піду ввімкну генератор"=/

Ось так там і живуть, виживають, існують люди.

- Теми.

Їх вистачає, вони різні і схожі, на даний час можливо вже й банальні. Це не докір цьому тайтлу, хоча не знав що окремо можна виділити + дещо було раніше або буде ще по ходу.