Під цим тайтлом явно бракує коментарів, тому додам свої п'ять копійок. Одразу зазначу, що цю роботу справедливо вважають видатною, проте співати їй оди я не буду. Це в достатній мірі зробили до мене. Цікавіше звернути увагу на сам феномен Фрірен.

Криза жанру середньовічного фентезі. Доволі часто бачу думки кшталту - "Фрірен одна з рятівниць жанру." Та чи це дійсно так? Безумовно ми бачимо деякі атрибути фентезі: дракони, магія, демони тощо. Однак підвалинами тайтлу залишається уніфікована історія, яка працює далеко за межами сеттінгу. Ворожити не стану, та саме такі історії долають час залишаючись нетлінними як і сама Фрірен. Це аніме не стільки про фентезі, скільки про пізнання людської природи. Автор демонструє красу буденних речей та вагомість дрібних вчинків. Саме через рефлексію флегматичної ельфійки до глядачів доносять хоч і прості, проте такі важливі істини. Це екзестенційна пригода, а тому не дивно, що історія бере початок від моменту смерті (хто дивився той зрозуміє), яка ділить життя головної героїні на до та після. Геройські мандри ельфійки залишаються у минулому, а ми спостерігаємо за першими кроками Фрірен яка тільки починає усвідомлювати швидкоплинності людського життя.

Чи є безцільне життя - життям? "Я надто довго відкладала рішення. Забагато часу минуло, часу який не повернути." Те, що ми отримуємо задарма, припиняє бути благом. Саме цю тезу автор доносить через зустріч Фрірен з гуртом героїв. Змога існування без необхідності жадібно використовувати кожну мить, неухильно веде до стагнації: "Життя сильно сповільнюється коли втрачаєш запал". Новим запалом для Фрірен стає Ферн. Вдруге ми бачимо, як емоційний зв'язок (хоч і нав'язаний) витягає флегматичну самітницю з трясовини зашкарублого існування і нагадує їй: "Зараз важливіше теперішнє." Через призму цих стосунків ми спостерігаємо як неквапливо Фрірен переосмислює минуле і тільки зараз починає розуміти про що саме їй торочили друзі багато років тому.