Обговорення
Так, тайтл має серйозні проблеми з оригінальністю ідей. Дослідникам можу порекомендувати спочатку глянути Історію монстрів, Кланнад та OreGairu (що я сам бачив). Зазвичай до цього переліку додають ще Меланхолію.
├─────
Ідея з "підлітковим синдромом", як засобом демонстрації психологічних проблем персонажів, виглядає... цікаво, проте має проблеми. У першу чергу з логікою. Приплітання науки від Футаби дещо сумнівне. Згадуючи Історії щодо цього пункту - там це працювало краще, адже надприродне в фентезі світі виглядає природніше, аніж надприродне у звичайному.
Відповіді на те, чому всі інциденти відбуваються навколо Сакути, серіал не дає. У тих же Історіях це, здається, пов'язувалось зі силою Кісшот, як це автор пояснить тут - сподіваюсь, побачимо.
Найцікавішою для мене стала арка Каеде. Якщо у попередніх переважно висвітлювались проблеми юності (що було трохи складно дивитися через неактуальність), то тут нам навалили серйозніших питань.
Чим є конкретна людина? Яке співвідношення між тілом людини та її свідомістю? Як ставитися до людини, яка втратила спогади, точніше до чужої особистості в знайомому тілі? Подібні питання переважно підіймаються в науковій фантастиці, цікаво було побачити це тут.
Окремо хотілося б відзначити атмосферу арки. Починається все доволі позитивно: Каеде хоче рухатись далі, вона рухається (в прямому та переносному), проте чим далі, тим більше з'являється тривожних сигналів.
Цікавою є певна самотність Сакути у цій ситуації та його протиставлення батькам, для яких нова (н)-Каеде - не нова особистість, а помилка, відхилення від норми, хворобливий стан старої (с)-Каеде.
Відповідно зникнення н-Каеде - не смерть особистості, а повернення "до норми", до с-Каеде.
Кульмінація арки виглядає непоганим прикладом справжньої драми. З однієї сторони, Каеде жива. Радіємо? З іншого, н-Каеде більше немає. Сумуємо? Проте втрачена с-Каеде повернулася. Радіємо? Підсумовуючи, що відчувати в такій ситуації учасникам подій?
Є відчуття, немов арку закінчили занадто швидко. В одній сцені Сакута вагається в меланхолії, проте вже в наступній він летить до Май і серіал закінчується майже поцілунковою сценою. Помирилися, прояснилися, геппі енд - та атмосферу втрачено.
Чекаю арку Сакути та Кунімі.
Перший хоч і є головним героєм та постійно розкривається об інших, проте все ж відчувається певна недосказаність. Ми спостерігаємо за ним збоку, проте майже не знаємо його думок. Минуле також відоме лише в загальних рисах.
А Кунімі просто крутий. Вбачаю в ньому архетип добряка-найкращого_друга, який допомагає всім, проте, як виявляється, має власні проблеми. Які сам вирішити не може.
Після написання відгуку вам буде зарахована мила дівчина-кроличка. Видаліть цей рядок.
Angel Beats, Брама Штейна, Oregairu, Oreimo, Кішечка із Сакурасо, Suzumiya Haruhi no Yuuutsu, Кланнад, Торадора, начебто i з Онідзуки + Бек теж. І звісно Monogatari, які тільки в цьому році дивився (такого можливо більше, не пам'ятаю чи той же Kanon не дивився, але Aobuta вже має вплив, приклад Гордість зірок Idoly Pride). Але найбільше тут асоціацій з МХС та Історіями Монстрів. До них ще були ілюзії та за що зачипитися, а зараз вже якось... Хоча тайтл добре збили, так.
