Найцікавішою для мене стала арка Каеде. Якщо у попередніх переважно висвітлювались проблеми юності (що було трохи складно дивитися через неактуальність), то тут нам навалили серйозніших питань.

Чим є конкретна людина? Яке співвідношення між тілом людини та її свідомістю? Як ставитися до людини, яка втратила спогади, точніше до чужої особистості в знайомому тілі? Подібні питання переважно підіймаються в науковій фантастиці, цікаво було побачити це тут.

Окремо хотілося б відзначити атмосферу арки. Починається все доволі позитивно: Каеде хоче рухатись далі, вона рухається (в прямому та переносному), проте чим далі, тим більше з'являється тривожних сигналів.

Цікавою є певна самотність Сакути у цій ситуації та його протиставлення батькам, для яких нова (н)-Каеде - не нова особистість, а помилка, відхилення від норми, хворобливий стан старої (с)-Каеде.

Відповідно зникнення н-Каеде - не смерть особистості, а повернення "до норми", до с-Каеде.

Кульмінація арки виглядає непоганим прикладом справжньої драми. З однієї сторони, Каеде жива. Радіємо? З іншого, н-Каеде більше немає. Сумуємо? Проте втрачена с-Каеде повернулася. Радіємо? Підсумовуючи, що відчувати в такій ситуації учасникам подій?

Є відчуття, немов арку закінчили занадто швидко. В одній сцені Сакута вагається в меланхолії, проте вже в наступній він летить до Май і серіал закінчується майже поцілунковою сценою. Помирилися, прояснилися, геппі енд - та атмосферу втрачено.