- Саундтрек теж нічого.

Музика різномантітна. Часто грає та, яка представляє персонажів та до яких країн вони відносяться тощо. Приклад японський, китайський або індіанський (мабуть "апачі" був) мотив і це не рахую все інше, як то підтримка настрою тощо. Також музикою не зловживали, що важливо. Опенінг майже не пропускав, ендінг частіше.

Нейтрально. Суперечливо.

- Сюжет сприймався по різному...

І якщо дивитися по серіям то вони загалом десь 50 на 50, вистачало нудних і т.д. Хоча сильних теж вистачало і коли з часом "дитсадок скінчився" стало куди цікавіше і з фаном дивився. Мова про те, як для однієї цілі чгг покинув працю прибирача сміття щоб полетіти з місією на Юпітер. А є такі, як 10 серія. Правда зрозуміло для чого вона, для розвитку в кожному аспекті, а також для розкриття. Але надто багато збігів для сюрйозного тайтлу.

Також іноді так цікаво було, що відходив і навіть не передивлявся, а воно ще на прискоренні було. Тим не менш, коли йшов сугубо сюжет, то динаміка була помітною, менше дурощів, що навіть персонажі краще сприймалися і якість діалогів теж росла.

- Персонажі залишили після себе суперечливі враження. Як на жаль буває, персонажі другого плану краще за головних, але не без винятків і якби не головні герої, то багатьох інших в розкритті міг би назвати живими (у деяких був навіть катарсис, але таке), зі своїми плюсами, недоліками, мотиваціями, егоізмом тощо.

З персонажів сподобалися і в тому дусі: Edelgard Rivera, Zhengsheng Gao, Yuri Mihalkov, Werner Locksmith, Fee Carmichael, Hakim Ashmead, Claire Rondo і ще дехто + деяки окрім невеликого розкриття мали трохи і розвитку, але були й нюанси.

Не сподобалися або не дуже: Ai Tanabe, Arvind Lavie, Philippe Myers, Hachirouta Hoshino і ще дехто. Як можуть бути в творі такі персонажі на фоні інших? І це про нінджя не писав...