Позитив/плюси.

- Візальний стиль, стилістика, загальний дизайн непересічні і запам'ятаються. Стиль мальовки іноді змінювався, різноманітні переходи між цим усім (приклад, коли супер-сестра чгг вступила в гру) - це все виглядало цікаво, незабутньо вдало.

- Невелика частина саунда була фоном, але без як такого негативу. Мова про пафосні, епічні композиції, хіп-хоп або реп які прям прийшли з "Самурая Чамплу" і теж там не дуже викликали позитивні емоції, не моя це тема і часто з цією проблемою допомогало 2х. Тим не менш, інша частина вельми в тему та атмосферна. Непогано підкреслювала деякі моменти, особливо традиційна японська музика? Також тут була композиція з "Ghost in the Shell-95" - "Ghost in the Shell Montage Sequence HD 1008", яка викликала дуже багато фану.

Опенінг і ендінги змінювалися. Дещо не дуже і навіть дропав. Але одні з тих, до яких приклали руку/голос "ALI PROJECT" сподобалися та ще якийсь ендінг як приклад. Щось цю групу в останній час почали забувати...

- Атмосферно, інколи до мурах, музика допомагає і по своєму стильно, але з деякими але. Шкода, що тут вистачає клоунади з серйозним обличчям. Яка часто дарма не викликає серйозні відчуття, а просту посмішку... Ця чергова трагікомедійна подача з трешем, чорним гумором, стьобом, рофлами, можливо сатирою і дуже багатьма відсиланнями на що тільки можна. Також вчергове купа метафор, відсилань і можливо аллюзій, але це не точно.

В 5 серії, люті флешбеки на "Ookami to Koushinryou / Вовчицю та спеції/прянощі", другий сезон. І щось схоже було в 9 серії, тільки навпаки, там чгг, а там жгг. І доволі кросномовно та дотепно підтримує це все діло різноманіиний саундтрек.

Ще був Шрьодер з "Гуррен Лаганн"? Хоча тут усього такого багато, що навіть не став записувати.

- Пригода яка змінила обох головних героїв, бо не тільки вони на друг друга впливали, інші теж, майже кожен противник ггшок, щось під собою ніс/мав, якусь ідею, погляди, цілі, прагнення або минуле. І у підсумку, з хлопця Мауглі через соціалізацію (тощо) і вплив не одної людини в той час, вийшла в розвитку інша людина, з іншими поглядами на світ та життя, системою цінностей і т.д. Коротше, Сагаре Сооске зі "Сталевої Тривоги / Full Metal Panic!" схвалює. І вперше у нього прослизали помітні зміни в 6 серії. Там ще деякий сенс в серії був, що йому важче було битися з недосвітченним супротивником, чим досвітченим. Це прям як в іграх, коли тупий ШІ з накачкою сили, своїми тупими діями більш бісить і іноді навіть складкіше грати чим зі складним та розумним противником, і навпаки. Дивно, хоча це частково і рофл від мене=/ Також в цій серії, вдруге кожен розбовкував свої таємниці стилів=/

- Неможливо не відмітити, що персонажі часто діють по ситуації і вбивають супротивників/ворогів без зайвих сантименів, іноді дарма і декого шкода. Ще тут майже кожен у себе на думці. А в 10 серії один з антагоністів піднімає питання доцільності, наскільки висока ціна цієї пригоди в плані того, скільки життів головні герої забрали, бо саме коли почалася мандрівка, все і пішло в рух? Серія про пізнаня себе? З часом, в продовженні ці слова та деякі цитати, трохи інакше будуть сприйматися.

- Формат серіалу цікавий, з ходу кидається в очі та нечастий гість в аніму. Нехай, звісно тут і є свої мінуси, через які, у авторів було менше можливостей для маневру в плані різного розкриття. Можливо і якби хотіли, то щось би інше змогли придумати.

- Вогнепальна зброя робила добре свою справу на фоні/тлі основного акценту на ближньому бою або примітивному дальньому. Лоля-стратег не дасть збрехати:З Все ж сильний твіст.

- На подив реалістичний та по своєму неочікуванний твіст і фінал. Такий фінал зливом звісно не вважаю, до цього все йшло, все підводили і реалістично, що усі персонажі не стали відходити від своїх цілей, змінюватися в цій компоненті через романтоту, бо поставили все на кін і йшли до своєї мети, до ось такого свого, логічного фіналу. Хороший з неї маніпулятор вийшов, добре вона грала чгг та розкриття її планів, мотивів перед смертю, був теж сильним моментом, дещо візуально теж. Її єдина ціль була помста за батька, будь яким чином: "мета виправдовує засоби".

Про що таке історія, початок 12 серії після опенінга. Ну і кінець цієї задумки про знищення історії, чим воно все закінчилося... Провалом, лол. Хоча слова після фіналу, ендінгу, ну душевно і можливо до мурах поставили той фрагмент... А те, що чгг залишився з тією принцесою не лолею і ара ара, навіть і мріяти не міг.

Також, фінальний твіст насправді багато чого потягнув і майже врятував для мене аніме (в той момент було розуміння, що терпілою був не дарма=/), але на жаль невповну міру. І ніт, мене не страшила така кількість діалогів, бо мені зі своєю відверто важкою/складною подачею сильно/відверто сподобалася майже вся франшиза "Monogatari / Історії Монстрів" (окрім "Трилогії Ран", де змінився візуал, стилістика та деяка подача), де все це сприймалося куди краще, бо персонажі і історії не викидувалися на смітник, вони постійно змінювалися, був розвиток, розкриття тощо. Нехай автори повторювали деякі моменти, без яких можна було спокійно обійтись, не завжди вони були потрібні. А тут, купу персонажів розкрили тільки частково, а декого тупо злили, з своєрідним, частковим розкриттям. Самі діалоги не дуже з різних причин заходили або було 50 на 50. Нудно, душно і купа хронометража... ех. Без цього місцями майже нічого не змінилося б, а дивитися було б краще, а профіта від цього далеко не завжди вистачало в повній мірі. На жаль.

Головний злодій,

- Експозиція в плюс на 1 серії, але.

Нейтрально/суперечливо.

- Діалоги (знову) 50 на 50. Одні майже ніпрощо, вода і відверто затягнуті (люблю:З), інші несуть якийсь сенс або важливі, інколи дуже. Наприклад для розкриття та розвитку персонажів чи самого лору. Тут теж типу "книжкова подача", яка мені не дуже зайшла, не було тут шарму та оригінальності "Monogatari". Також тут багато нещадного, пафосного наповнення з філософією, яка по різному заходила і частина швидко, майже забувається і часто суперечливо сприймається. Але є і тонкі моменти, де одні персонажі були настільки говіркі, що розбалакали усі свої таємниці, приклад десь 30 хвилина 4 серії (з 36 хвилини теж дещо непогане буде). Прикольна тут була реакція від лолі-сестри чгг на цю дію. Сама серія прям нагадала ігри, де до імби гг усі лізуть, погрожують, коли він може їх спокійно перебити голими руками... А скільки ж балаканини від них=/ Нудно. Хоча лут наше все.

- "Тут починається політична війна". Багато було про перемовини і такий результат... Красномовно, показово і символічно.

- Дивитися в плані легкості десь теж 50 на 50 і це мабуть плюс, через який не хотілося бросати, як і те що вистачало моментів коли дивився без прискорення, в інший же момент... Через що дивився дуже довго, десь 5 днів і не завжди було цікаво.

Правда ще були моменти через які не хотів бросати і після перегляду не знаю, правильно зробив чи ні, але твіст... І все ж, залишу тут.

- "Смішно" автор злив,

- Персонажі.

Плюс: багато розкриті, другорядні теж.

Мінус: на це пішло багато часу і якби цього не було, то нічого майже не змінилося. Або вже розкривайте до кінця, а не втирачайте час, а потім кидаєте. Бо трохи розкривають купу епізодичних персонажів, яких в наступній сцені вбють. Хронометража у авторів було... Звісно, іноді це допомагало сприймати їх більш живими, але, чи треба самій історії окрім банального? Навряд. Через що інколи виглядало так собі та непотрібно. Коли деяких більш важливих недороскрили і де-факто злили, як няшну сестру чгг лолю-монстра ара ара Nanami Yasuri (там виявилася чимала історія з нею в бекграунді! Ну це явно жирний мінус). Правда були моменти двох персонажів з романтикою між рядків, мова про Oshidori Maniwa і якогось хлопця, про ім'я якого забув і по постерам не можу зрозуміти хто саме з них це був. Ось про це частково і писав.

Принцеса, сива лолька-стратег Тоґаме з великими циць не дуже зайшла і сейю її трохи бісила (можна кинути персонажа в розширений топ, як інших двух дівчат та самого Ясурі Шічіку). Вона така ж незграбна, як і мое Телета Тестеросса. Тільки характери, мотивації та цілі зовсім інші, а ось розум їх...

Ара ара Nanami Yasuri класно вчила Шічіку. Він гриз ногті, щоб він це в майбутньому не робив, вона йому їх усі вирвала.

"На острові він був більш гострішим мечем, а на континенті став швидше іржавим". Хорошо про людяність, м'якість сказала суперлоля-монстр. Також вона обстригла волосся сивій лолі. Подобається автору цей прийом, дуже (+ принцеса ара ара Hitei теж таке зробить під кінець, бо розвиток, новий шлях і все таке. Ну якщо правильно пам'ятаю). А потім автор злив супер лолю, нехай і з обгронтуванням.

Ще була завідна лялька, яку теж до ладу не розкрили.

Багато персонажів ара ара, але лінь окрім деяких відмічати.

- Не знаю чи можна написати, що читався сюжет, але як починалася серія, окрім винятків, чимало подій вгадувалося з ходу... Хз, чого воно так, ну окрім твіста - це було сильно, так.

Роялів тут чимало. Ось з персонажем щось зробили, а він, хе хе, не вийшло, бо бо. Ладно.

- Романтика з подвійним дном, з розкриттям, розвитком і специфічним фіналом. Тому не в мінус. Просто вона типова для японців і ніякої особливої цікавості не представляє. Хоча іноді було кумедно за їх взаєминами спостерігати, особливо весь той забавний "крінж" в 9 серії, ох ця незручна японська романтика, лол. Музика тут показова і добре підтримувала атмосферу усього цього дійства + гумор тут нічого.

Негатив/мінуси.

Так, усього всюди намішано було, бо як писав: не раз все переробляв, тому інакше ніяк і давно так важко не було писати + напочатку заміток було не менше 20000 символів, з яких, звісно, вистачало повторів, але усе одно багато.

- Екшн не зайшов, в цьому творі про історію мечів без як таких мечів=/ І тег "бойові мистецтва" щось у цілому в аніме для мене сприймається +/-

Варто тут окремо написати про момент в серії з лісом, харамом з пасткою мечів, був кумедний. Зайшов чгг в ліс, де був trap, ой пастка! - Вийшов з неї без проблем, а після переміг=/ Геніально)

"Два мечники стоять один напротив одного, хіба цього для битви недостатньо?"

Ага, особливо в такому творі з такою назвою і без мечів як таких=/

- Нафіга ці чергові лольки? Надоїли. Теж саме, знову багато моментів з чібі, клоунадою з серйозним обличчям і в такому блін сетингу! Надоїло. Тим паче тут знову багато "дітей", які себе поводять по дитячому незважаючи на все... Чому навіть в такій стилістиці не робити більш строго, а не переходити вчергове цю межу?

Ps Те що хлопець, чгг без зброї, як monk/монах в DnD премагає майстрів клинка... ну трохи дичина це та треш, в поганому сенсі чи ні. Просто, хто очікував дивитися на традиційних самураїв з катанами тощо, тут можливо будуть розчаровані.

Pss Після перегляду перечитав деякі рецензії, через що здивувався, що так багато зрозумів=/ Бо дивитися прийшлося в фокусі тощо. І на жаль, деякі рецензії було цікавіше читати чим дивитися саме аніме.

Psss Про інше, вже коротко писав раніше, повторюватися не буду і загалом досить... Так собі вийшло + дещо видалив з заміток, що прийшлось знову передивлятися деякі серії. Нда. Також задовбався перероблювати, переписувати. Фігово коли у тебе є ідея як робити, але немає плану і у справі виходить як виходить, але вистачить. Нехай вже залишається саме так...

Відгук на 14 тисяч символів, чоловіче