Спойлери?

Переклалачем було виконано немало роботи, про деякі моменти не знав і не треба було б їх уточнювати. Нехай все швидко забудеться, але не ось ці емоції, в цей самий момент.

Ох цей Юаса Масаакі зі своє подачею, стилем, постановкою, режесурою і т.д. Часто відкладаю його твори на потім, щоб подивитися щось непересічне, коли починають надоїдати усі інші. Не важливо сподобається або ні тайтл, але наповнення запам'ятається своїм колоритом, буде викликати емоції та завжди є про що писати. Мальовка, анімація мені сподобалися, технічно добре зроблено і дивитися, спостерігати за всім що діється, на екрані - цікаво.

Багато чого, ні, майже все зроблено в традиційному стилі, але ось навіщо тут до такої музики добавили сучасні муз.інструменти? Напочатку думав що почулося, а як виявилося - ні (35 хвилина + на цьому моменті згадав Самурая Чамплу з його загальним стилем, який не завжди був своєчасним і спостерігати за цим було дико. Там цей автор теж працював). Дивне рішення, хоча і автор людина дуже своєрідна/специфічна/непересічна, як і його твори. І все ж... не знаю, краще б було більш автентично з епохою, куди більше додавало б шарму та колориту цьому антуражу, атмосфері. Ладно.

З іншого боку, можливо автор хотів показати чим живуть прості люди, тобто андеграундною музикою і чим (зараз вже є сумніви щодо цієї думки, хоча) живе Імператорський Двор, своїм традиціоналізмом, консерватизмом, своєю реальністю тощо (правда тут ще духи були, які хотіли щоб їх пам'ятали і тут ось цей Дороро допомагав цьому задуму) і до якого протистояння, наслідків може привести. Цензура, кровава, лінія, політика партії. Нда.

А сама музика звісно сподобалася, місцями прям дуже і іноді все це нагадувало Die Bremer Stadtmusikanten, особливо з години та 7 хвилини.

А фінал дечим, дещо теж нагадав, але зовсім не впевнений, тому помовчу.