- Мимохіть (?) тем, проблематики, питань, моралі тощо тут чимало від втрати людяності при кібернетизації/механізації тіла, як змінюються морально/душевно після втрати тіла з негуманним ставленням до простих людей, як до мішків з м'ясом, кістками і що таке безсмертя це не вірно (продовжувати не буду, бо стільки усього цього було, що не знаю. Хоча тут йшло в обидві сторони, подекуди з подвійним дном. "Серце корабля") до цінності часу, самого життя, важливість спогадів та той самий момент і дорогих людей що тебе оточують. Якщо коротко, мабуть грубо і таке вже далеко не раз зустрічалося, що не в докір цій фантастиці.

- Текстова складова нічого і точно ок, як на свій час та багато чого автори прямим текстом казали:

"- Звичайні мішки з кістками. Ахахаха"

(HK-47 схвалює)

"- Тільки побачив ворога, вбий його без роздумів - це найголовніше правило Галактики." А якщо не вб'єш, то це буде/стане найулюбленішим, тупим і бісячим брєдом кліше у японців=/ Тут все зійшлось десь по середині)

"- Тільки дурень буде марнувати своє життя. А ти його ще й не встиг прожити.

- Бережи своє життя, бо воно в тебе єдине."

" А чому всі плакали?

- Це через пісню. Вона нагадує нам про старі добрі дні молодості, що минули вже дуже давно. Багато з нас такі старі і без цих пісень вже й забули, що колись були молодими"

"- Скільки ж усього лишилося в цьому світі щоб я хотів зробити!"

"- Усі живі помирають, наскільки б не було значним їх життя"