Мені здається, що автор не вміє 'грати в довгу', тому й існують затички у вигляді Рампо і Дадзая. То й же ворлдбілдінґ сприймався більш-менш нормально в межах одного міста, але з виходом на масштаби світу кількість питань лише зросла, бо до нього не підготували.

Прям популярними Бродячих псів я б не назвав, але, здається, фанбаза складається десь на 80% із дівчат. Не знаю, чи манґака з самого початку так це задумував, але свою поточну аудиторію він прекрасно розуміє — і це вже велика перевага.