Спойлери?

"Дивні випадки продовжувались, впливаючи на місто і на усіх нас. Забираючись в минуле - це був момент, коли я стала байдужою до всього"

Що про це аніме думає такий тайтл як "Ґуррен Лаганн" та один з його лиходіїв? Ось тут і є відповідь на те, від чого він усіх хотів врятувати...

В іншому, насміявся з цього усього (ладно-ладно, є неприємні моменти чи ті, які відштовхують та викликають дискомфорт (мова про боді-горор), але на фоні досвіда Західних горорів з дитинства та теперішньої реальності, максимум ці "жахи" міг сприймати всергове - як криваву комедію. Що теж насправді непогано), прикольні жахи) І поки що з його репертуара, сподобалася лише коротка "Томіе Itou Junji: Collection - Tomie", але! Його творчість має свій стиль, естетику та у нього свої засоби, манера вираження і подача за котрими можна впізнати автора - це теж цікава родзинка. Візуально перша серія +/- сподобалася, просто цікаво було дивитися за не тривіальною картинкою з адекватними пропорціями у персонажів, дизайн приглянувся, як і їх метаморфози по ходу сюжету. Музика місцями теж в тему, відчувався хворий настрій контекста, місцями також намагались ним тиснути, але такі прийоми давно вже не працють, принаймні автор хоча б намагався підходити до цього в контексті психології. Тобто не жахи, а пси.трилер в цьому лютому артхаусі з сюрреалістичною подачею тощо (так, це вам не франшиза Monogatari=/ Лінч не схвалює). Хічкок схвалює (пси.трилери, які були пов'язані контактом з іншим розумом та на цьому базувалися, якщо правильно вже пам'ятаю). Лавкрафт можливо теж, особливо коли равликів побачив, згадав дещо з його творів... Подача та реакції теж дещо схожі, але хз, важко вже писати через таку кількість років.