Інколи динаміка кульгає з тої причини, бо затягнута в стилі цього режисера. Він часто так грає образами, що без слів, а по тим же реакціям персонажів можна все зрозуміти і це далеко (?) не все. Ще є моменти де автор просто ось таким чином проганяв сцену за сценою тощо, щоб глядач побачив як саме живуть або існують персонажі в ось такій дійсності. Як переносять мовчки втрати, хороший приклад - фінал. Як всі стояли і поступово почали уходити, продовжувати жити таким життям або існувати. Нехай кожен для себе вирішить, що це було.

І так, саме "GitS-95" з режисурою М.Осії був першим аніме з цією компонентою (гра образами і т.д.), яке у свій час подивився.