Про графіку, а точніше стиль мальовки, мені хочеться сказати найбільше. Спосіб, у який автор зображає навколишній світ та персонажів, досить специфічний. Саме головне, майже всі представлені люди віком від пелюшок і до юнацтва - мають абсолютно однакове обличчя, я не жартую. Лише одиниці дітей виділяються якимись унікальними рисами обличчя. Максимум, це різні зачіски або аксесуари, типу очків. З дорослими така проблема відсутня. Можливо, це зроблено навмисно і якось сюжетно обґрунтовано, але мені від цього легше не стало. Головні герої — два підлітки, які теж повністю подібні до решти, їх показують у 80% екранного часу. Разом з відштовхуючим стилем анімації це не сприяє зануренню. Окремо варто сказати: кожен раз як демонструються події, де є щось швидше за ходіння - це перетворюється на слайд-шоу.

Єдине, що сподобалось з музики- це опенінг українською, починаючи з 11 серії. Решта звуків або настільки фонові, що їх не помічаєш, або зовсім відсутні.

Можу зрозуміти тих, хто називає це аніме ледь не найкращим за десятиріччя, але це не про мене. Якщо на початку у вас виникне бажання вимкнути, то це буде правильним рішенням, ви точно нічого не втратите. Не можу сказати, що шкодую про витрачений час, але в нашому світі є тисячі гідних робіт, тому я не готовий замість ознайомлення з ними, сидіти і шукати інформацію на кшталт: "а що ж насправді хотів донести автор.", аби просто подивитись на цю роботу під іншим кутом.

Можливо, багато моментів пояснять у майбутніх сезонах (хоча є сумніви, враховуючи стиль викладу сюжету в цьому). Чому я продовжував дивитися? Ближче до другої половини було кілька приємно-шокуючих сцен, і я сподівався зрозуміти, як роз’яснять ті чи інші таємниці, що частково й справдилося, але до всього потрібно дійти самостійно. Чекати на продовження не буду. Дивився в озвучці Аманогава, рекомендую.

Оцінка: 6/10. Дякую