Ну, а той момент, що Сакура приховувала свою хворобу від інших, становище в яке вона потрапила - це нормально. Сам свого часу дуже серйозно хворів і ніхто крім сім'ї про це не знав, нікому про це не розповідав, а часом лише жартував, переводив у безглуздість і т.д. А коли правда з часом вилізла, ніхто, звичайно, не повірив. Ось тільки, можливо через те, що вони були такі розумні, тому їм було важко визнати собі що вони не мали рації, але і те, що вони навіть не здогадувалися про це. Хоча все було на власні очі, часто на відстані витягнутої руки=/ Пофік, вже зовсім не суть.

Сюжет теж простий і з різними умовностями (ніхто зі знайомих і друзів не бачили у неї в сумці препарати, хоча в школу можливо вона ходила без них, хоча вона у подруги ж ночувала, так?), не рахуючи серйозного сюжетного повороту, який прискорив багато хто процесів і привів до такого фіналу, який ми бачили.

Заключна чверть, час після смерті Сакури та подальше прочитання записів у її щоденнику - це залишило трохи суперечливі враження. Просто японці не були б собою, якби не стали грати на емоціях, нехай це було не так, як в інших деяких тайтлах, заради справедливості, але все одно... осад залишився. Проте від початку до кінця твору – зроблено все вдало. Хлопець же пішов уперед, змінився не без допомоги Сакури (Ласкаво просимо до NHK?) і т.д.

Сцена з елементами романтики після титрів чекає на свого глядача.

Загалом, вистачить писати щось більше про цей банальний, але в той же час життєвий, придатний і топовий (? Думаю так) твір. Загалом мені сподобалося значно більше, ніж міг собі подумати перед переглядом тощо.

Ps

Чимось мені і цей тайтл після "Josee to Tora to Sakana-tachi" знову нагадує деяким контекстом Західний "1+1. Intouchables".