Дуже суперечливий тайтл (можна сказати, що чергова клоунада з серйозним обличчям, ще й в такому сетингу? Хз, місцями точно так і є, але персонажі часто поводили себе по ситуації - це неможливо не відмітити), прям 50 на 50, не в плані оцінки, а в тому, що наприклад в один момент дивитися легко та дотепно, в інший душно, затягнуто і не цікаво, через що деякі серії по півдня дивився, тільки б не дивитися (мазохіст). Аналогічна ситуація і з діалогами. Деякі вода, нещадний пафос та майже ніпрощо (хоча розвиток деяких історій був, але це можливо потім. Філософія зайшла +/- і чимало моментів такі собі), а інші розкривають світ, персонажів та розвивають, показують розвиток (теж Мауглі Сагара Соске з "Сталевої Тривоги" схвалює), тобто в різних аспектах важливі. Але, в будь якому випадку очікування були більшими, нехай вони рухнули вже на самій першій серії цього твору, від автора "Monogatari" (тут дещо навіть в порівнянні варто написати, мова про контрасти і крайнощі, але це можливо потім + є вайб Лелуша). Звісно в продовженні дав шанс розкритися і швидше, воно того було не варто (по традиції останнього часу треба було дроп робити на 2 серії, але щось тримало і трохи, можливо зацікавило, хз), дивився довго, не завжди з фаном і під кінець більше в 2х та фоном. 12 серію частково теж. Вона суперечлива, були моменти які дратували і такі, від яких були мурахи, тобто розв'язка несла свій сенс, розкриття цієї задумки і т.д. Також реалістичний твіст під кінець історій мені зайшов (так, тут закрутили з подвійним дном, трохи чи ні - це вирішувати кожному окремо) і не міг собі уявити, мріяти, що він саме з нею залишиться.