Якщо стисло - аніме варте перегляду.

Цей тайтл неможливо назвати унікальним, або знайти в ньому щось визначне, втім, на мою думку, автор і не ставив собі за мету вигадати щось нове. Якщо дивитись поверхнево, то ми бачимо компіляцію давно відомих нам концепцій які гармонійно працюють між собою, а це та дрібниця якої бракує більшості тайтлів.

Варто згадати про музику, вона чудово підкреслює настрій у сценах і задає темп. Особисто я вважаю ахіллесовою п'ятою музичний супровід в аніме. Часто його взагалі нема, або він настільки невиразний, що пролітає повз вуха непоміченим. Кайджю ж викручує гучність на повну, і робить це там де треба.

Відчуття гумору вкрай суб'єктивна штука і Кайджю спробував догодити всім. Дрібка "дитячих" жартів (от і добре, що їх мало), а решта базується на приємних, добродушних розмовах між персонажами, які іноді дозволяють собі розслабитись та подуркувати. Цей акуратний штрих також добре контрастує на тлі зі звичними для аніме жартами.

Головний герой як особистість. Можливо це в мене якась деформація, але левова частина шьоненів, які траплялись на очі, не можуть похизуватися гг отримавшим нізвідки імбові здібності, продовжує рухатись до мети своїми силами, а до імбовості звертається лише в безвиході. Хтось хотів побачити типове для жанру місилово, а отримав історію про людину.