- Давненько не дивився аніме, де прикольно все в ньому заплутали, що оповідання/події йдуть до, підчас і після. Ось такий нелінійний сюжет, який трохи нагадав "Метушню Baccano!" І загалом цей сезон таке як краще, бо зробили з заплутаною хронологією, з цим шармом/колоритом та більше акцент на дорослих персонажах, нехай і показали як вони до цього прийшли з самого дитинства, але теми більш приземлені та куди менше банальної гри на емоціях. Хоча місцями набридало і тут ходили трохи (?) навколо. Інколи було нудно та явно затягнули, нехай візуал та деталізація з сенсами, символізмлм робили своє, як все згоріло що тримало, тягнуло їх назад в минуле. Можливо. Також цей сезон помітно перекликається з першим, деякі моменти показані інакше, по іншому, з іншими виборами та реакціями, менш позитивно, драматичніше і без хеппі енда як такого (він сумний), більш реалістично, але в той же час з оптимізмом і не банально.

- Опенінг, що тут, що в першому сезоні щось нагадує з репертуару Західних рок/металл гуртів. А ось що цей мотив нагадує, не можу згадати, ех. Саундтрек загалом дуже сильний, більше сподобався чим в першому сезоні і оцінив на максимальну оцінку. Звук теж ок, ендінг змінювався при потребі, ситуації і один раз це зробить навіть опенінг в 6 серії, бо так треба.

- Дівчата і хлопці тут все ж нормальні і це серйозний плюс тайтлу, ну окрім одного дегенерата, який нагадав декого з "Дівчина не від цього світу Denpa-teki na Kanojo" і трохи виродка Шінджі Мато=/ Сама смтуація чимось теж.

- Чергова дилема сестер, тут в 5 серії, десь з 17 хвилини.

- Три персонажа ара ара на фоні усього фансервісу: Шіндо Кей, Асо Суміре і особливо Амамія Юко:З

- "Жарт є лише жарт, над якими б темами не жартували"

За це, персонаж який це промовив попадає в розширений топ, бо думка дійсно цікава, як і вона сама: Амамія Юко + після ендінгу в 5 чи 6 серія, де з неї знущалися в шкілі - прикольно вона скаже про миленьку людську природу:З Вона мені чомусь Ханекаву нагадала, тим що вона казала. Також в 6 серії від її обличчя можливо було відсилання на жгг, фатальну красуню з "Томіе / Itou Junji: Collection - Tomie" (брехун! Після ендінгу теж, можливе відсилання), десь з 14 хвилини, коли вона оголеною почала про себе розповідати (а на цьому моменті не зміг не згадати Місакі Накахару (навіть один момент на краю прірви був) чи таких персонажів як Сакура Мато або Асагамі Фуджіно), її шлях, початок та про сьогодення. Загалом, кожна дія має наслідки або протидію, якби він зробив інший вибір в дитинстві (все ж 10 років пройшло, а він як тікав, так і тікає від себе, від/через минуле яке на нього тисне), як один з хлопців в першому сезоні, то не втратив би все (брехун! Тонкий момент, так, нічого не скажеш і є сенс передивитися деякі моменти), як той хлопець, якого навела на вірний шлях сама Амамія Юко. Ну і питання розголосу через домашне насилля не часто доречі підіймають, бо коли все це випливе... Життя у дівчини буде не таке пекло, але складнощів буде багато або вони тепер будуть іншого характеру. Також тут був смертельно хворий, який приймає ліки щоб жити від прийому ліків до чергового прийому ліків. Звісно він боїться смерті і хоче більше зробити в житті, ось тільки і мотивації у нього не дуже, немає цілі, а тільки маски. Ще в цій картині фігурували мрії. Світ неідеальний, але не настільки поганий, як можна собі представити і т.д.

- Сам задум, ідея чимось нагадали дещо з ранобе, а після й манги "Історії про Харухі Судзумії Suzumiya Haruhi Series." Там в одній арці світ, реальність розділилися на дві площини в якій Харухі, Кьон і Ко зустріли Yasumi Watahashi. Одна лінія розповідала про лайтовий слайс, де Харухі робила "новий набір" до команди SOS. Інша лінія була пси.трилером, де дехто хотів від Кьона, щоб він дещо зробив і сильно на нього психологічно тиснули для цього з елементами фільмів жахів + ледве не померла Юкі Нагато, причому в другий раз за історію і ці моменти не адаптували, нда=/ І такий момент в той час вперше побачив і не факт, що щось було після.

- У підсумку?

Загалом +/- все в тому самому форматі (правда, чогось більше, а чогось менше), що і перший сезон, але те, що відійшли від одних персонажів, їх історій та перекинулися на інших, явно нерозкритих - це цікаво і нетипово. Чесно не очікував і думав, що будуть продовжувати ходити навколо +/- одного й того ж, як найчастіше це буває. І все ж, як і в першому сезоні важкувато давався перегляд (тут важче) і залпом подивитися не зміг та не варто було через чудовий, деталізований візуал та прекрасний саундтрек, не рахуючи різні деталі - ставити на прискорення. Щодо першого, причин тут може бути безліч, на жаль... Також серіал сприймається куди більшим чим він є, але це норма для цієї студії і цей тайтл не в останню чергу для саме таких людей, кому подобається творчість Shaft.

Ps

Цитати і ще дещо:

- "Знаєте, дівчатка постійно нявкають, наче кішички"

- "Багато мелодій з'явилися під впливом кохання та багатьох розбитих сердець"

- "Молодості властиво перетворювати гнів на творчість"

- "У доросдому світі є багато того, що важко пояснити.

А в дитячому ні?"

- "Деякі люди намагаються все життя поводитися нормально, щоб не сталося. Ось такий своєрідний спосіб життя"

Який нагадує... стоїків?

- "Хай прибуде з тобою сила.

А що це таке?

Це те, що трохи краще за благословіння"

Лол. І це в тайтлі, де персонажі часто буать в церкві/храмі та неспроста. Прям Котоміне Кірей це все схвалив, ну частково.

- "Чи віриш ти в Бога?" Десь з 5-6 хвилини, 6 серії, що трохи Ф.В.Ніцше згадав (давно такого не було). Сезон про маски... Хоча фінал, хм, ну був красномовний та з білими крилами в плані "релігії/віри".