Дивовижно, що в такому, на перший погляд, несерйозному та суто комедійному аніме про приготування їжі з монстрів, світ набагато більш продуманий та прописаний, ніж в багатьох цілком собі серйозних шьоненах.

Персонажі неймовірні, різноманітні, з цікавими особливостями та передісторією. Кожен з головних героїв виконує свою функцію, а врешті ділиться, так би мовити, «частинкою себе» задля розвитку інших персонажів та їхнього «бусту» упродовж сюжету. Другорядні персонажі також цікаві та неоднозначні, залишають певну загадковість, завдяки чому ти не можеш бути впевненим остаточно, чи персонаж лиходій, чи все-таки однозначний друг для наших героїв. Вони мають свою мотивацію й характери, та завдяки ним зʼявляється така собі «сіра мораль», де жоден з героїв не є однозначним злом/добром, адже ними керує власна мета, до якої вони або прагнутимуть, або, через моральні принципи, поступляться.

Всесвіт цього аніме/манґи сповнений різноманітними расами, видами, регіонами, локаціями, рослинами, у разі виникнення якоїсь нової особливості всесвіту, автор намагався якомога детальніше описати, з чим саме повʼязаний той чи інший чинник, чому сталося саме так, як сталося. Що недивно, але аж до завершення першого сезону не забули також і про особливість, навколо якої, здавалося б, мав будуватися на 90% весь продукт – їжа, її опис та процес приготування. Хоч більшість продуктів є вигаданими (особливо мʼясо монстрів), проте процес «кулінарного дива» описують настільки детально, наче глядач може приготувати страву з аніме тут і зараз. Це не дає вибитися з атмосфери і заглиблення у всесвіт та неймовірно захоплює, хоч багато хто, як я зрозумів, називають аніме трохи затягнутим саме через це (тут вже як кому більше подобається).