Боді горор, як і в Mieruko-chan. Причому там теж з сюжетом і персонажами схожа ситуація...

- Не сказав би, що персонажі тут туплять, ну якщо на це не є причини і "романтика" неочікувано почалась, персонажі зізнались один одному в 6 серії. Хлопець молодець, хоча який натиск був від яндере. Ще добре, що ця яндере Eiko Houzuki виділяється не тупо хворим коханням яндере до чгг і нічого іншого, як приклад кінець 15 та початок 16 серії. Її реакція, вердикт на долю тієї дівчини з якою йшли по тунелю, але після опенінгу теж, як вона обмірковувала той момент, до цього думала, що їй подобаються страшні речі, до того моменту поки не відчула на своїй шкірі страх смерті, тобто "Було весело й прикольно, а потім стало страшной й боляче". Нехай її рішення цієї проблеми, те як вона з нею розібралась теж було показово, хех. Коротше, у Кани Ханадзави фігових персонажів немає, або майже. Ще вона цікава тим, що багато пронизливого казала про чгг, як він біжить від себе і тому, що цому дуже подобається, тобто розкривала його таким чином і не в останню чергу через це він погодився на всю цю авантюру. Також тут 2 яндере знайшли одне одного. Буде юрі? Одна з лолею... І в 16 серії, багатий Буратіно? Лол. Ну або Кайджі чи Акагі, хто знає?)

А ось у лолі Ходзукі Яйой цікаво привабливо відштовхуючий дизайн. Ох ці очі з "Warhammer 40000" і загалом сила лолі незбагненна. Хех, можливо спеціально і показують її обличчя з такими реакціями, типу як реакції глядачів? Сумніваюся, але у мене реакції були аналогічні, що згадав тут Рам з "Ре:Зеро" з її реакціями на Барусо, позерство, романтику тощо. І так от, багатьом не сподобалась Йоцуя Міко яка нічого не вміє, окрім режима сталеві яйця. То тут вам сила лолі з няшним, кавайним і дуже добрим характером, але без як такого бекграунда, який толком, ще не розкрили. Звісно підкріпити можна буде будь чим або будь як, особливо на фоні тих же "Цикад/Higurashi" з Фурудою Ріко і тому, що в неї було "всередині."

- Духи це завісно важливо, але домашка ще важливіша.

Бекграунд, передісторії розкриваються, у духів теж, але все одно у багатьох будуть суперечливі враження, мені норм, бо нечасто таке буває. Також духи тощо - різноманітні. В "Mieruko-chan" була аналогічна ситуація, таке як там вони були типу зовнішнє краще пропрацьовані? Хоча важко зараз порівнювати і можливо там ця складова була в манзі.

- Сюжет можна назвати нелінійним (йде зіг загами), бо він якимсь поворотом, може змінити все, коли до того йшло від точки А до точки Я. Так, мова про 8 серію, яка перевернула історію з ніг на голову. Доповнила список завдань. Але ніколи не розумів інший момент. В кінці 23 серії створили інтригу, а після ендінгу чи просто в кінці, з допомогою "прев'ю" на наступну серію її злили...

Трансцендентного. Як же давно не чув це слово, що навіть забув про нього... Ось що означає довго не читати, наприклад +/- якісні книги=/ Бо в аніме, ну, різна текстова складова, і... ладно. Діалоги тут +/- норм.

- Ілюзії читались дуже сильно, не знаю чому, але ні разу не здивувала ця компонента, можливо досвід, який отримав в аніме дає свої плоди. В будь якому випадку, на мій погляд студія "Passione" з цим аспектом краще впоралась. Також боді хоррор, мені там більше, але те аніме теж не було страшним. Ще варто відзначити "Passione" навіть в ейчатині "Залізничні війни! Rail Wars!" змолга мене надурити, в "Mieruko-chan" все ще краще, хоча в продовженні манги, автор почне не раз вже повторювати (десь тричі) ті сюжетні прийоми, які добре працювали в тому ж аніме. Вони вміють.

- Саундтрек тут одна з найсильніших сторін з класним опенінгом, який ні разу не пропустив. Добре, що опенінг не змінювався. Ендінги гірше зайшли, але норм. Причому ендінга часто не було, тобто хронометража в деяких серіях більше було, хоча бували і повтори на початку деяких серій...

- Також цей тайтл відверто нагадує "Mieruko-chan" (духи пожирають один одного і там духи були шкідливі тільки до деяких. Тут вони більш шкідливі для всіх), в якому правда не було чібі (Passione цим не страждає), але вистачало фансервісу, школи, слайса і серйозної затягнутості в серіалі. Міко ж, доволі реалістично, але з підходом адамантових яєць підійшла до своєї проблеми, стала їх просто ігнорити як могла (тут, доречі теж є дівчина з такою поведінкою, тільки більше генкі чим кудере) і тільки з часом, по троху почали надходити допомога чи якось вирішувати цю проблему, але інколи це мало свою ціну. Тут же головні герої, або гг лоля з ходу все вміла, все знала, усіх нагибала. Майже (?) с'ю, імба корочь, але прикольна як Кураге Аоба. Ну і концепт цікавий, прикольний. Ляльки як зброя і захист в цій кровавій комедії.

- Про схожі моменти немає сенсу писати (тунель, метро, дзвінок, телефонна будка, страшні ляльки, випадок в ліфті, готель з привидами, спалений дом з привидами і з передісторією, різаниною в ньому тощо тощо тощо), бо більшість взяті з класичних фільмів жахів, які дивився ще з початкових класів в дитинстві та тим кліше вже хз скільки років. Мабуть з часів Хічкока, але тут важко писати, бо бо + Хічкок все ж дещо інше в свої картини вкладував, не тупі, страшні моменти, а часто інший розум, тобто більш пмихологічний чинник, аспект. Хоча знову, важко через стільки років писати.

Ще 16-17 серія трохи нагадали перший фільм "The Conjuring". Хоча і близько не той рівень в плані жахів. Але варто відзначити, що в тій картині фігурувала якась японська лялька. Так що... Уточнювати не буду.

Багато чого тут є і з Лавкрфта, як "The Dunwich Horror". Хоча фігово пам'ятаю, але в домі "порятунку" через інцест таке згадалось.

= Загалом сприймав це все більше як криваву комедію, особливо 12 серія повеселила. Хоча непогані випадки в плані хоррор теж були, 2-3 момента. Також закінчили на самому цікавому і про анонс ТБ-2 нічого не чути... І так, в серіалі вистачає мінусів, як слабкий початок, хоча кинути не хотілося. Тим не менш, у цілому половничато сподобалось або без половинчато. Більше сенсу писати немає, бо треба знати, що буде далі.