- Мальовка... без чібі. Як так? Моветон!

Стилістика явно виділяється, запам'ятовується, бо цікава (сірі, артхаусні тони, ігри з освітленням, блюр нагадують Ерго Проксі, Техноліз, Товариство Сірокрилих, Лейн, Ласкаво просимо в NhK, дещо з Бібопа і таке інше), дизайни часто теж, але тут особливий акцент на різнокольорових персонажах (вони багато чого під собою і несли), а не інших статистах, дизайни яких швидко забуваються, як тільки їх побачив. Ну і із задниками є проблеми, як і ще в деяких моментах. Але це ні разу не вдарило по враженням в цій компоненті. Також кольорові і гарні оазиси на фоні вмираючого світу виглядали красномовно і болісно. Болісна краса, гарний приклад того, що всі профукали через різні причини. Хоча сприймати цей момент можна по різному.

Екшн зазвичай викликає до себе холодне ставлення. З іншого боку, місцями навіть сподобалося, як все це поставили + руйнування як мінімум непогано анімували, як розлітаються роботи під час екшн сцен. Цікаво і ок.

- Персонажі зайшли і звісно вдалі, але навіть не знаєш що про них писати або багато + про всіх майже не записував, а вони виявилися дуже важливими для сюжету.

1. Кяшан хороший тим, що шукає своє нове призначення і його особистість буде формуватися по ходу його пригод, мандрівки, де він буде чути плітки про себе, сам світ та інших персонажів, історії і бачити різне, ціну гріхів його минулого, як на нього будуть впливати дії інших не останніх дійових осіб/персонажів. Їх філософія, позиція, мораль, сенс їх існування, поведінка, принципи тощо тощо тощо.