З першого розділу видно, що Такеру обожнює західний кінематограф і будує свої сцени наче режисер. Окремої уваги вартують творчі переходи між кадрами, вони буквально оживляють сцени і урізноманітнюють звичні нам панелі. Цікава історія навіть не думає гальмувати, кожен новий розділ рухає сюжет і дає читачеві ще більше зануритись в атмосферу жорстокого світу чаклунів.
