Персонажі у творі залишаються плоскими, як картонки, і всі бездумно звеличують Великого і Всемогутнього Кіріто. Немає часу на тоску за загиблими: навіть якщо в жорстокій битві загинув твій найближчий родич, герої зобов'язані відкласти все і насамперед подумати про почуття Кіріто. Адже Кіріто - це не просто месія. Його статус настільки високий, що він зведений на рівень Господа, вершителя доль та ідеалу для всіх навколо. Персонажі та їхні індивідуальні мотиви наче розчиняються в безликому натовпі, чиє завдання одне - служити й догоджати Кіріто, підставляти свої життя заради нього та схилятися перед його геніальністю
