Спойлери.

"- Якщо не припинеш постійно битися, то у тебе не буде друзів.

- У мене їх ніколи і не було."

Кавай.

З музикою тут все ок, саундтрек явно слухається, жанр музики подобається, зі звуком попрацювали і постійно знімав з прискорення під час тренувань, гри чи коли подобалася якась композиція. Також під час виступів, музиці давали можливість розкритися, ніхто окрім необхідного - не заважав, як це буває. Тобто тайтл можна назвати музичним, але на жаль не в повну міру (акценти часто на іншому), бо дружба і кохання йдуть в унісон з ним. Правда музика часто допомогає розкривати той же емоційний стан персонажів, що в них в глибині... Сам сюжет, оповідання не дуже динамічні і місцями навіть фоном в 2х було нудувато дивитися. Кінець 7 серії нагадав "Бек: Східний ударний гурт Beck" та "Меланхолію Харухі Судзумії", правда тут зливи не було. Також час тут непогано показали, навіть в плані музики (традицій теж), як одне відходило, інше приходило. Є ще тут твісти. "Твіст" в 10-11 (де розбилися), буває що трапляється в муз.тайтлах, "Синій Гігант" як приклад.

Мальовка, анімація та загальний дизайн ок, нехай з деякими нюансами (вистачає статичних кадрів) і шкода що без чібі не обійшлося. Але стилістика від цієї студії відчувалася.

Персонажі тут більше зі знаком плюс, відчувалися живими, була своя мотивація (стати сильнішим з обрізанням волосся), цілі, історія, але іноді романтика була крінжова та трохи била по враженням (пару моментів, вони до ладу нінащо не влинули, але). Хлопці в цьому жанрі знову більше сподобалися чим дівчата, хоча дівчат поганими не назвав би, Yurika Fukahori нормальна. Також у персонажів є розвиток (жггня правда не могла розібратися в своїх почуттях, що норм для її віку), через спілкування, хімію тощо, що навіть з часом забуваєш які у декого проблеми напочатку були, настільки вони впевненими стали, а інші навпаки, почали проявлятися у них проблеми різного характеру (став вихователем, бо можливо у свій час батько їх покинув або так відносився, але не тільки батько).