"Дякую, що витягнула мене з дому"

що ж, глянула фільм і вийшло досить непогано. пам'ятаю кілька років тому читала манґу, але вона не зачепила. а тут вирішила глянути адаптацію і вийшло прям класно

графіка чудесна, подобається як передали відчай/спустошення, але це ж Фудзімото, тому очікувано :) . музика теж на висоті (хочу сказати, що мені не хватало її в манзі), особливо хороше фортепіано в поєднанні з скрипкою. сюжет теж класний — історія про двох дівчат, чиї долі переплітаються ненароком, але це пов'язує їх. це не просто історія про дружбу, це ціла драма про дорослішання, втрати, пошук себе. хоч фільм і йде годину, але гарно передає суть — атмосферу юності, коли в тобі ще багато надій і мрій. фільм зачіпає до глибини душі: в якісь моменти ти відчуваєш радість, в якісь - сум, в якісь моменти хочеться заплакати, але відчувається якесь стримання, прям як в головної героїні.

і що ще можна помітити, так це відсилання до самого Фудзімото і починаєш задумуватись наскільки ж це біографічна історія?... словом, 10/10, рекомендую до перегляду(особливо, якщо вам подобається драма)

Адаптація чудова, але друга половина вийшла затягнутою.

От чорт, а я думаю, чого такий стиль схожий. Це ж Тацукі. Тепер є надія на адаптацію "Прощавай, Ері"