Тут навпаки, типу кажуть про це все, але насправді - це все фон, коли головне інше, саме психологічний трилер зі стратегією та людським фактором, тобто, психологія ("битву розумів" хорошо зробили, на фоні інших точно), а за нею різні витікаючі, як та сама лудоманія. Ігри ж розкривають тут людей, різні сітуації, соціум і в тому дусі, що чимало в майбутньому ця ж студія вдало перенесе і в "Death Parade" (дивився десь в 21 році). Єдине, звісно, як часто буває, все це побудовано на гротеску, гіперболізації.

- Дивовижний поворот сюжету в 9 серії, був вельми очікуваний, цим і погані такі сюжети (в деяких моментах і з трилером є банальні трабли, але). Якби Кайджі програв, то на цьому все, нехай словами він і пройшовся по системі як влаштований цей світ гри з людьми. З іншого боку, ми точно не знаємо, що далі в разі програшу і в майбутньому автори можуть так зробити, щоб Кайдзі ще більше виселив господарів життя або просто тримали його при боргах.

- Сенсової складової, психології і в тому дусі? Коротше такого тут багато. Хороший приклад 8 серія зі страшною правдою. Щоб тебе врятували, тобі треба під собою щось мати, якийсь вельми вагомий аргумент. І так, життя, наша реальність добре показують, що слова, лозунги, цінності якими б вони гарними, привабливими чи солодкими не були - це усього лише слова, якщо у іншої сторони нічим їх буде зацікавити. Геніально. Хоча, після цього тайтла, м'яко кажучи багато було подібних смислів і в тому дусі, але як же місцями все тут поставили все... Це треба реально вміти, щоб після купи інших тайтлів, які вийшли після - воно не відчувалось банальним на їх фоні. Що ж, ось він авторський проєкт, з якого могло багато чого піти. Можливо. Тим не менш зроблено дійсно місцями класно, що можна спокійно і задоволенням дивитися без прискорення.

Багато про людей, соціум тощо. Друге випробування з 11 серії, у кого гроші, той і заказує музику, але хто ж бути грати, не музика ж сама собою, вірно? Причому з 10 хвилини порівняння перших і других, що між ними, типу не так й багато різного. Ще як саме проживають своє життя люди і чого варті. Ще купа "твариних інстинктів", від бий біжи, дають бери, б'ють біжи до якщо не ти то тебе або інстинкт самозбереження чи такий же жах, який сковує людину. Лицемірство різного роду теж було точно непогано подано, а ще паніка/істерика/ланцюгова реакція цього усього, масовий психоз та й підсвідомість теж часто пустує з різними наслідками.

14 серія, початок показує людей, які не розуміють в якій ситуації опинились і шукають для себе шлях для втечі, якого немає. Тобто брешуть собі тікаючи від реальності. Чимало психологічних станів добре прописані, показані - це навіть деяких авторів нагадало і так, віриш, що це аніме про гру з високими ставками, нехай сам Кайджі трохи виділяється на фоні інших, але з іншими може бути, що завгодно. Знову на цьому місці згадуєш "Bubblegum Crisis."

15 серія з 16 хвилини. Про гроші, їх владу, бідняків які багато можуть витерпіти через гроші, господарів життя та загалом королів, яких... Тут такого багато. То наратор про таке розповідає, то самі персонажі.

22 серія: немає непереможних, особливо коли імператора, перемагає сміття, якому вже нічого втрачати, коли він загнаний в кут, він може зробити що завгодно. Ну і щире каяття мало дуже цікавий вигляд (тут відразу виникли деякі асоціації з Нікколо Макіавеллі). Вся ця спокута суто через біль, загрозу і в тому дусі, тобто воно має на них прямий вплив, коли іншим з різних причин пофік, бо вони не відчувають небезпеку через свої дії. Тут явно зустрічаються непересічні думки. "Щирість ніколи не була легкою справою."

Вистачає тут про людяність і як з багатьма спокусами бореться Кайджі, коли проходить багато невзгод. Хоча проблема з Кайджі в тому, що у нього немає бекграунда як такого, тому судити його можна, лише по діям в серіалі, його боротьбі. Ще було враження, відчуття, що Кайджі не розвивається, хоча вже не раз його кидали, зраджували і т.д. Можливо тут провина в пристрасті до азарту, не знаю. Ну і звісно є те, що кидається у вічі в плані тупості, але в тайтлах з такою специфікою, як та ж гра з людьми, тут точно все терпимо, непогано і багато моментів можна так чи інакше зрозуміти. В інших... там куди більше трапляється... фігні від персонажів=/

І так, символічно, щось значуще сталося вчергове на 8 серії. Уроборос зі зрадою. Не знаю чи збіг це все, але японцям дійсно подобаються такі штуки. І якщо постраждати трохи Спгс, якщо в 8 серії був дійсно символізм, то тепер Кайджі попав в пастку Уробороса, боргів, лудоманії і в другому сезоні - це все продовжиться. З фіналом буде те саме, як і тут, він знову заграється та програє. Тому поки що не буду дивитися продовження, можливо, за нагоди трохи з часом, бо зараз багато моментів-повторів будуть сильно кидатися у вічі, тобто не факт що вистачить різноманіття, тому на деякий час краще відкласти.

- Краплені карти окремо і дійсно, можуть стати палицею у двох кінцях. Один раз через таке якось програв=/ Хоча відмітив і через моменти до і з 17 серії, десь з 12:40 хвилини. Як же Кайджі палився/палиться, коли грають в карти... нда, якби так грав, то ніколи не вигравав би. Хех, бере то показує, яка саме карта у нього в руках, Імператор чи Раб (коли він роздумував як ходити, він на неї дивився і ледве не брав, якщо його супротивник уважний, то... Коротше в трохи схожі ігри грали і завжди тасували, щоб не було зрозуміло, нічого не кажучи про блеф), але в руках їх положення не змінює, двічі "фейспалм." Але нічого тут більше писати не буду. Немає сенсу + суть там теж не тільки в цьому була, а і в годиннику, аналогічно і з їх "битвами/іграми розуму" та дечим іншим.

- Текстова складова високої якості, тут можна було цитувати і цитувати. Щоправда, вистачає банальних істин чи повторів, які трохи дратують і викликали дискомфорт. Хоча, можливо автори спеціально так зробили. Як там Vaas Montenegro казав про божевілля? Не знаю, бо банальне теж можливо. Також місцями відверто затягнуто та автори сильно лили воду цілеспрямованості (постійно повторювали - йди вперед, не здавайся, борись, борись, борись до кінця, якби воно не було). Але, звісно винятків вистачає, що навіть складно дивитися в прискоренні. Щоправда один раз навіть заснув при перегляді читаючи саби, хех. Давно такого не було=/

"- Болото в якій ховалася теорія рівноваги. Він був вразливий в цьому бо завжди вигравав.

- В твоїй теорії логіці, немає помилки, але один неправильний крок і ти на дні. Варто людині повірити, що теорія безвідмовна і більше вона в ній не сумніватиметься. Ослобливо якщо завдяки цієї теорії він постійно вигравав."

"- Правильно, адже навіть маленька деталь при правльному застосуванні може врятувати життя. Особливо для тих, хто зазнає тиску зі сторони - це справжня можливість вибратись з розпачу"

Класно тут кажуть, про сльози з різних причин, розпач та страх, паніку. Як люди тікають від реальності, йде заперечення чи самонавіювання в різних плоскостях.

"- Люди не можуть жити чи помирати тимчасово. Проблема у тім, що вони цього не розуміють або ж в них прокинулось істине Я. Може міст і крайній захід, але він допоможе прокинутись їм від фантазій, коли вони дивляться в обличчя смерті. Але звісно, якщо вони подолать його"

"- Зрештую, сила - річ відносна. Неможна вигравати кожну битву"

Хех, як тут автори грали місцями з глядачаем, коли до битви або після давали деякі відповіді чи проводили якусь мораль. Ех, дарма не записав деяку можливу послідовність, як з "КсамД: Втрачені спогади Bounen no Xamdou."

- Саундтрек у цілому був в моєму випадку на фоні, щось там підкреслював в плані контексту, подій тощо і не заважав перегляду, що вже теж добре, бо в тему. Опенінг і ендінг нічого. Мальовка дивна, своєрідна, специфічна, ала щось в ній є і скільки ж на неї різних відсилань буде в майбутньому. Ох ці "багаті Буратіно."

- Фінальна арка, гра.

На цьому мабуть вистачить лити воду, потік свідомості.

Схоже, що вона часто прогулювала)