Аніме
Обговорення (1)
Безсмертні ми, безсмертна вічність, безсмертна література.
Ну ось глянув ще один бенгер від студії Madhouse, хоча перед самим переглядом не знав що воно саме від цієї студії. Я як хейтер жанру антології, можу сказати що саме цей збірник історій, виявився непоганим, даний серіал являє собою адаптацю кількох творів в японській письменності періодом 1920-1950х років, про які я раніше не чув, як і про самих авторів, але вони значно вплинули на японську письменність, та залишили за собою слід як мінімум в цій країні.
Що до достоменності адаптації цих творів нічого сказати не можу, так як я не є знайомим з першоджерелами, але в цілому виглядає крутецько (окрім 2 історій про які я буду писати дальше)
Перейдемо до самих історій
Історія 1.
Навіть не знаю з чого почати, головний герой - невдаха, як він сам себе й індетифікує, сам по собі крихкий характер персонажа піддається все більшому і більшому соціальному тиску, який згубно впливає на нього, та ще більше заганяє в деприсон, він шукає підтримки в людини яка б могла розділити його печаль, і нарешті, він випадково зустрічає жінку, яка також проживає не найкраще життя, та яка в свою чергу допомагає гг переховуватись від поліції, і після чого між ними завязується такий-сякий роман, розмови та взаємо підтримка між ними призводять до ідеї подвійного са*********, що виступає своєрідним спасінням для цих двох людей, для них це надія стати гідними людьми, якщо вони переродяться в нових тілах, що пояснювалось їхньою філософією.
І ось після інциденту з самогубством, головний герой виживає, та тепер його тягне ще більший тягар, через відчуття провини за см**** його подруги яка все ж таки не вижила. Головного героя переслідують одні лиш невдачі, він навіть не може себе реалізувати в справі яка йому дійсно подобається- малюванні, в нього немає мотивації, та щей до цього всього тепер суспільство звиновачує його у вб****** його подруги, що ж може йому допомогти? Журналістка яка вирішує прийняти його яким він є та забирає до себе під крило, барменка? з цими людьми він намагався хоч трохи зробити вигляд що він вливається в суспільство, але старі рани та справжня сутність героя не дає йому жити спокійним життям, він прилягає до бутилки, та ще більше закопує свою особистість.